Жива стіна: зелена огорожа публічного простору

Одна з команд «Міського сафарі» вірить, що з допомогою озеленення можна зменшити рівень шуму й підвищити якість повітря в міському просторі. Для перевірки цієї гіпотези стіну з 67 кущів висадили вздовж набережної поблизу Поштової площі. У такий спосіб учасники хочуть дізнатись, чи здатна зелена огорожа публічного простору суттєво покращити мікроклімат та зробити місце затишнішим для відвідувачів.

Ми поспілкувалися з учасником команди Владиславом Дегтяренком (В.Д.), фасилітаторкою Настею Іщенко (Н.І.) та експертом з озеленення Станіславом Донцовим (С.Д.).

Владислав Дегтяренко

Настя Іщенко

Станіслав Донцов

Проблематика

С.Д. Я хочу бути об’єктивним: Кличко досяг певного прогресу з погляду доброустрою та озеленення. Він далекий від ідеалу, але носить хоча б якийсь системний характер. Це не хаотичний рух, це стратегічний напрям. Поміж тим, ще є дуже багато речей, які потрібно навчитися правильно робити.

Основне нерозуміння — значення зелених публічних просторів і парків. Вони досі сприймаються владою як лісові зони, де люди просто прогулюються. Такі простори мають бути мультифункціональними — місцями, де будь-які мешканці великих міст із будь-якими інтересами можуть проводити своє дозвілля. Тут будь-хто має знайти свій інтерес.

Та окремо варто поговорити про озеленення вулиць. Тут рослини мають створювати комфортне середовище для проживання: знижувати температуру, створювати затишок, розділяти зони. У нашому місті дуже часто ми бачимо замість рослин огидні такі парканчики металеві з гербом Києва. Той проєкт, який ми реалізували, це і є жива огорожа, що розділяє простір на зони та виконує багато інших функцій: шумоізоляція, покращення естетичного вигляду простору. Це такий гарний міні приклад, він дуже маленький, але, усе ж таки, приклад того, що ж таке жива огорожа.

Власна мотивація

В.Д. У мене всередині є бажання зробити навколишній світ кращим, я бачу навколо проблеми й хочеться їх вирішити. Ціолковський сказав, що Земля — це лише колиска для людства. Ми можемо, звичайно ж, у перспективі полетіти будь-куди та жити там. Але якщо ми не підготуємося до такої колонізації тут і не розв’яжемо проблеми на нашій планеті, то про те, щоби йти далі, і мови бути не може.

С.Д. Я розділяю цінності й мету цього проєкту. Вони для мене не просто зрозумілі, а очевидні й тотожні тому, що робить наша асоціація [«Українська рослинна індустрія»]. Ми намагаємося донести до громадськості важливість публічного озеленення. Ми бачимо певний прогрес, але будь-які союзники та будь-які проєкти, які розділяють наші цінності, для нас важливі. То чому б не допомогти? Тим паче, з технічної точки зору проєкт дуже простий. Це не той проєкт, який вимагає якихось складних рішень і проєктувань.

Етапи експерименту

«Міське сафарі»

Н.І. Експеримент «Жива стіна» народився на воркшопі «Міське сафарі». Команда обрала бульвар між Валами, який впирається в закинутий міст. Це місце безлюдне, воно має вигляд пустелі: якщо подивитися вперед, ти там побачиш 50 відтінків бетону, зачинений міст. Хоча праворуч і ліворуч — жваві зони з кафешками, де хочеться просто взяти кави, сісти на лавку.

У команди був прилад для вимірювання забруднення повітря. Вони також використовували диктофон, за допомогою якого вимірювали рівень шуму. Показники в декілька разів перевищували норму. Жива огорожа мала створити певний тунель і зробити простір затишнішим.

В.Д. Спочатку був підготовчий етап. Ми зробили соціальне й емпіричне дослідження. Перше питання, яким ми задалися: «Як себе почувають люди, перебуваючи на Подолі?» Ми обрали точку на перетині бульвару між Верхнім і Нижнім Валом та Набережно-Хрещатицькою. Ми опитали 12 прилеглих кварталів: «Як справи, як ви себе відчуваєте?» Здебільшого люди відповідали, що тут взагалі ніде гуляти: у нас багато дітей, багато хатніх тварин, і нам доводиться йти аж до «Жовтня», щоби погуляти. Другий момент, звичайно ж, екологічний. Навколо цієї локації дуже багато машин і дуже багато заторів, а отже, і дуже багато шуму та пилу. Тут перебувати просто некомфортно.

Польові дослідження команди

Деталізація і планування експерименту

В.Д. Наша перша гіпотеза — «жива стіна» створить комфорт тим, хто тут гуляє. На них ніхто не заглядатиметься з машин, перед очима нічого постійно не блиматиме, собаки не лякатимуться, діти не плакатимуть. Другий момент, який ми хотіли перевірити — чи може «стіна» затримати собою таку кількість пилу та шуму.

Як тільки ми почали працювати над перевіркою цих двох гіпотез, з’явилася і третя. Нам довелося перевірити, чи можуть волонтери, не маючи якогось особливого статусу чи влади, налагодити співпрацю з містом. Чи можуть вони разом покращувати своє місто й робити його зеленішим?

Перші візуалізації рішення

Отримання дозволу

С.Д. Будь-яка територія належить комусь. Сказати перебільшено, висадка рослин без дозволу — це самозахоплення території. Ти не можеш на території, яка належить місту чи якомусь там комунальному підприємству, прийти та посадити те, що тобі заманеться. Тому потрібно зробити запит та дістати дозвіл. Що ми і зробили — надіслали запит до балансоутримувача та дістали підтвердження, що вони про нашу діяльність знають, не заперечують і по можливості допоможуть.

Н.І. В Зеленбуд ми написали в першу чергу. Команда тоді жила із думками «Ой, це ж Зеленбуд, вони нам нічого не дозволять, почнеться ось ця катавасія». В результаті ми вистраждали разом цього листа, і нашому здивуванню не було меж, коли на другий день нам відповів директор УЗН Подільського району Василь Бабенюк: «Так, дозволяємо. Приходьте до нас на зустріч.» Але тут починається найцікавіше — карантин. І ми не можемо потрапити на зустріч.

Листування з УЗН Подільського району

Консультації з експертами

Н.І. Під час карантину ми консультувалися з експертами. Ми зв’язалися з Максимом Коцюбою, який порадив нам зробити аналіз ґрунту. Він також скептично поставився до наших планів висадити аж 4 різновиди рослин. Порадив після аналізу звернутися до дендрологів і обрати ті кущі, які найкраще підійдуть до цих умов і будуть якнайкраще виконувати потрібні нам функції.

«Навіть у цей експеримент я рекомендую залучати профільних спеціалістів з озеленення, дендролога. Потрібно взяти проби ґрунту, обрати рослини, які можуть тут прижитися та добре зростати в цих умовах. Якщо ми боремося з шумом та пилом, потрібно обирати відповідні рослини, висаджувати їх у декілька рядів та в останню чергу зважати на їхні декоративні властивості.»

Інтерв’ю з Максимом Коцюбою

Н.І. Також нам дуже допоміг Станіслав Донцов. З ним було дуже легко спілкуватися, він не завантажував специфічними термінами. Він просто та доступно розповів, як це все працює. І ще до аналізу ґрунту передбачив, що нам підійде.

Зміна локації

Н.І. Ми з командою тішилися-ненатішилися: дозвіл здобули, аналіз ґрунту є — можна йти саджати. Але тут стає ще цікавіше. Закінчується карантин, ми їдемо до директора УЗН Подільського району, а він каже: «Друзі, усе чудово, але ми не можемо висаджувати на цьому бульварі між Валами. Позавчора підписали проєкт реконструкції Валів. Усе будуть зносити, потрібно шукати іншу локацію.» Пам’ятаю реакцію команди: «Насте, це ніколи не закінчиться. Ніколи.»

Обговорюємо варіанти та оперативно знаходимо нову локацію

В.Д. Ми обрали це місце й через те, що знали про плани щодо побудови нового мосту. Нам хотілося якось попередити негативні зміни — озеленити ще до того, як там усе забетонують. Проте ми дістали пропозицію змінити локацію.

«Агенти змін» запропонували нам звернути увагу на місце на набережній. Час тиснув, потрібно було щось вирішувати. У нас було ще декілька варіантів, але вони нам не подобалися. А тут, на Набережно-Хрещатицькій, 8, у нас 25 метрів ґрунту, з яким можна щось зробити.

Новий аналіз ґрунту

Н.І. Новий аналіз ми робили в сильну спеку. З Владом накопали землі лопатами, відправили в лабораторію та дістали результат. Його подивився спеціаліст з УЗН, Станіслав та ще один незалежний експерт із садового центру. Усі зійшлися на тому, що ідеальний варіант для нас — бирючина та кизильник.

Влад і Настя беруть ґрунт на аналіз

С.Д. Будемо відвертими, такий аналіз ґрунту дещо зайвий. Усе, що нам потрібно знати про ґрунт — це його кислотність. А проте, є давно відомі методи її балансування з бюджетом в 100–200 грн.

Вибір рослин і підготовка до висадки

С.Д. Ми обрали саме бирючину й кизильник, оскільки вони найбільш універсальні в міських умовах для створення живої огорожі. Зеленбуд нашу гіпотезу повністю підтвердив — у нас був консенсус, не було ніякої дискусії. По-перше, вони й так їх купують для потреб району. По-друге, вони знають, як за ними доглядати. По-третє, ці кущі стійкі до хвороб.

Бирючина та кизильник стійкі до шкідників, до міських умов, до загазованості. Вони доволі швидко ростуть і можуть набрати зелену масу та утворити реальну стіну. Також із ними можна було вписатися в бюджет. За такими критеріями ми та обрали ці різновиди.

Ґрунт був непідготовленим. У ньому навіть були домішки будівельних матеріалів, арматури й цементу. Ми додатково купили торфосуміш, органічні добрива, які безпосередньо вносили під час посадки, аби допомогти рослинам укорінитися. Ми купили добрива пролонгованої дії, яке Зеленбуд буде вносити регулярно, аби дати мікро- та макроелементи для зростання зеленої маси впродовж усього року. На їхнє прохання, до речі. За це їм потрібно віддати належне — вони не просто пасивно спостерігали за процесом, а реально рекомендували правильні речі.

Також ми придбали мульчу. У разі озеленення міських об’єктів потрібно запобігати відкритого ґрунту. По-перше, він вимивається під час поливу. По-друге, він швидше висихає в спеку, а мульча закриває верхній шар і створює додатковий такий буфер для утримання вологи. По-третє, це естетично виглядає значно краще, ніж відкрита земля.

Висадка рослин

Н.І. Ми купили 72 кущі на 24 метри ґрунту, але в самому кінці вперлися в бетонну плиту й у нас залишилося 12 зайвих рослин. Шість із них ми висадили між тими, що вже посадили, а інші шість вирішили віддати храму. Я пішла спілкуватися: «Ми хочемо віддати вам шість рослин, але допомагаймо одне одному — ви будете стежити й за нашими.» Жіночка з храму відповіла, що шість — це погане число, і взяла п’ять. Ми також подарували їм два мішки добрива.

Я познайомила робітниць Зеленбуду з жінкою з храму. Ми створили графік поливання, і я скинула його храму й Зеленбуду через Вайбер. Зараз вони мені навіть пишуть, що сьогодні полили.

Передача на баланс

Н.І. Я написала декілька листів в УЗН, усе передала на баланс, а вони мені видали подяку. Тобто зараз ці рослини на балансі в УЗН Подільського району. Але мені як менеджерці потрібно було підстрахуватися — на самому початку експерименту дуже важливо правильно поливати ці кущі.

С.Д. Ключове питання: «Хто буде балансоутримувачем? Хто буде доглядати за цими зеленими насадженнями?» Я одразу поставив його Насті та, вважаю, що потрібно поставити будь-кому, хто хоче озеленити публічний простір. Не можна просто так прийти та сказати: «От, я активіст, хочу висадити дерева чи кущі.» Коли ми говоримо про місто, ти не можеш просто так прийти й висадити те, що тобі хочеться. Такі ініціативи часто є контрпродуктивними.

Також варто подумати про реальне утримання території. Моя бентега — чи справді Зеленбуд буде утримувати та поливати ці зелені насадження. Мінімум двічі на тиждень має приїжджати машина й поливати кущі.

Передача на баланс

Н.І. У цей експеримент я залучила Аню з експерименту «Зелена фортеця». Ми будемо наступні 10 днів у різних точках робити заміри якості повітря. Насправді, експеримент закінчиться тоді, коли ми зрозуміємо реальний вплив цих рослин. Нам потрібно також зробити заміри через рік, щоби зрозуміти, наскільки це все ефективно.

Аня робить заміри якості повітря поблизу висаджених кущів

В.Д. Ми дамо собі час до осені, щоби зрозуміти, чи прижилися рослини. За півроку-рік вони виростуть, і тоді зробимо нові заміри та зрозуміємо, чи підтвердилася наша гіпотеза.

Майбутнє

В.Д. Набережна — туристичне місце. Якщо в цій локації будуть з’являтися фотографії, люди там будуть ховатися в тіні, це підтвердить нашу гіпотезу, що жива огорожа робить публічний простір комфортнішим.

С.Д. 67 невеликих кущів на 20 метрах навряд чи зможуть суттєво змінити весь променад набережної. Але гіпотезу, що зелена огорожа краща за металевий паркан, можна перевірити за рік. Особливу різницю ми побачимо, коли ці кущі виростуть і зімкнуться. За 1–2 роки ми можемо побачити 20 метрів щільної стіни, за якою можна буде поставити столики й пити каву. Ти не будеш бачити машини, що їдуть Набережно-Хрещатицькою, а також будеш менше чути їхній шум. Звичайно, у масштабах набережної це не буде відчуватись, але в масштабах окремої ділянки це може стати гарною ілюстрацією.

Рекомендації

Не боятися контактувати з містом

Н.І. Моя помилка в цьому проєкті була в тому, що я постійно боялася. Моя головна порада — не боятися, а просто написати або подзвонити в Зеленбуд. Але якщо подзвонити, вони вам скажуть написати їм про концепцію цієї висадки, про ідею.

В.Д. Цим експериментом хочеться показати, що все можливо. Зверніться в комунальне підприємство і проблема, яку ви колись помітили, може бути вирішена.

Донести цінність проєкту

Н.І. Є три акценти, на які відгукуються Зеленбуд та інші установи. Вам потрібно написати про ідею, про те, що ви будете її втілювати власним коштом, й описати позитивний вплив проєкту. Тут буде більше гуляти батьків з дітьми, людей з собаками, буде місце для відпочинку. Якщо вам буде потрібна консультація, Зеленбуд вам допоможе. У нас було так: нам дали номер спеціаліста, а він детально розповів, як краще втілити наш задум.

Запастися витримкою

В.Д. У нас усе вийшло, оскільки нам допомагали особиста мотивація і витримка. Я роблю щось сьогодні, щоби бути впевненим у завтра. Якщо покинути справу, то нічого не відбудеться, усе залишиться на тому ж місті. Потрібно бути терплячим.

Не витрачати кошти на неефективні рішення

С.Д. Не варто витрачати гроші на метал і всі ці огорожі. Саджайте кущі — за ними доволі просто доглядати, це супер виглядає, це гарно та естетично, це економно. З правильним доглядом вони можуть десятиріччями рости ці кущі, їх не треба заміщувати.

Бути прагматичним

С.Д. Є така часта помилка: волонтери чи активісти кажуть, що вони будуть самі доглядати за насадженнями, поливати їх. Та потрібно розуміти, що навряд чи ви роками двічі на тиждень будете приїжджати з іншого району міста й поливати лійкою. Потрібно відкинути ці ілюзії та підходити до питання прагматично. Ми поговорили про те, чого бракує міській владі, а от самим киянам часто бракує саме цього прагматизму.

Надіслати
+1
Запінити
  • Команда експерименту
  • Дегтяренко Владислав
  • Самойленко Анастасія
  • Красовська Дарія
  • Астахова Анастасія
  • Фасилітаторка
  • Настя Іщенко
  • Експерти
  • Станіслав Донцов, Асоціація «Українська рослинна індустрія»
  • Максим Коцюба, Студія ландшафтної архітектури KOTSIUBA
  • Фото
  • Марія Підвисоцька, ПРООН Україна
  • Юра Грановський, «Агенти змін»
  • Ініціатор «Міського сафарі»
  • Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН.
    Ініціатива «Сафарі для громад»
  • Текст
  • Юра Грановський