Березень 2016

Реконструкція публічного простору мерії

Ми закінчили дослідження публічного простору будівлі на Хрещатику, 36 — тієї, де знаходиться Київська міська рада і КМДА (мерія), та підготували два документи з результатами:

Рекомендації
PDF · 44 стр.

Рекомендації та висновки по темах

Звіт
PDF · 66 стр.

Детальний опис методології та поетапного ходу досліджень зі всіма отриманими результатами

Завершення дослідження — гарний привід розповісти детально про проект та його перспективи. Як завжди, ми будемо вдячні, якщо ви ознайомитесь з результатами досліджень та вкажете нам, що не було враховано під час їхнього проведення та у списку рекомендацій. Ваші унікальні знання та досвід є дуже цінними для нашої роботи.

Про що цей проект

У мерії люди повинні мати змогу ефективно та комфортно взаємодіяти з міською владою. Це — інтерфейс, точка контакту. Зручність та зрозумілість цього інтерфейсу прямо впливають на ставлення жителів міста і його гостей до міської влади. Якщо влада декларує пріорітет потреб жителів у прийнятті рішень, то і сам інтерфейс має давати змогу містянам комфортно та швидко вирішувати задачі, пов’язані з проживанням у місті; дізнаватись про те, які зміни відбуваються у місті, та за якою стратегією воно розвивається; висловлювати свої думки щодо планів його розвитку, спілкуючись з чиновниками та міськими активістами.

Київську мерію важко назвати таким місцем. Вона не сприймається жителями, як точка ефективної взаємодії з міською владою, а радше — чи то як Мордор Толкієна, чи то як Замок Кафки, де «вони» — чиновники — перекладають папірці, займаються політикою чи ще чимось, що не приносить жодної користі пересічному містянину.

Цю будівлю спроектували не для налагодження діалогу, а для демонстрації могутності влади. Спроектували люди з іншою парадигмою мислення в епоху, коли піклуватись про потреби споживача було не в моді. Оскільки зсув в усвідомленні ролі мерії в житті міста з боку представників влади тільки-но почав відбуватись, дух радянської доби відчувається і зараз: на бездушній класичній площі з блакитними ялинками перед будівлею, у масивних глухих вхідних дверях, у низці незрозумілих кабінетів вздовж темних коридорів, у агресивних і безапеляційних текстах кустарної навігації та подекуди у спілкуванні з працівниками і їхньому ставленні до відвідувачів.


Підписання меморандуму із секретарем Київської міської ради

Прийшов час це змінити — зрозуміти проблеми, потреби і побажання містян та разом знайти відповідь на запитання: якою повинна бути будівля на Хрещатику, 36 для звичайного жителя міста? Завдяки небагатьом ініціативними та сміливим чиновникам, в нас з’явилась така можливість — в березні 2016 ми підписали меморандум про співпрацю з Київською міською радою, в рамках якого провели дослідження публічного простору будівлі КМР і сформували список рекомендацій щодо його реконструкції.

Як ми проводили дослідження

Щоб отримати об’єктивний погляд на проблеми наявного простору і на те, яким він може та повинен бути, ми обрали декілька методів отримання інформації та звернулись до різних джерел знань.


Джерела знань, до яких ми звертались у ході дослідження


Етапи дослідження

Детально про методологію та етапи дослідження ви можете дізнатись у звіті.

Вивчення світової практики

Насамперед, ми вирішили вивчити світовий досвід реконструкції подібних установ. Ми передивились десятки реалізованих проектів реконструкцій та зведення нових будівель мерій на сайті archdaily.com. Це дало змогу визначити у проектах схожі рішення і тренди, а також знайти потенційно вдалі рішення, які могли б бути релевантними для публічного простору будівлі КМР.

Далі ми написали листи від імені «Агентів змін» та Київської міської ради у мерії найбільш цікавих для нас міст. Нам відповіли з мерій Гельсінкі (Фінляндія), Віборга (Данія), Відня (Австрія), Риги (Латвія).

Крім того, ми відвідали ЦНАП Святошинського району та з’їздили у Вінницю, щоб подивитись на оновлену мерію. Український досвід не менш важливий, але, нажаль, гарних прикладів поки що мало

Виявилось, що у всіх європейських меріях є рецепція, де зустрічають відвідувачів та розповідають, як виконати ту чи іншу задачу, а також про можливості, які надає мерія. Відвідувачі можуть скористатись комфортними місцями для очікування та роботи, публічними комп’ютерами, ознайомитись з друкованими матеріалами про міські проекти та місто в цілому. Часто територія перед входом в будівлю також має публічний простір, де людям комфортно перебувати.

Так звані «фронт-офіс» та «бек-офіс» фізично розділені — усі, хто працюють з відвідувачами, зібрані у просторому опен-спейсі, тобто людям не доводиться блукати коридорами та кабінетами у пошуках потрібного чиновника. У приміщені мінімізовано кількість стін, а ті, що є — часто прозорі. Це дає загальне відчуття відкритості простору та процесів.

З мерії Гельсінкі нам відповіли, що деякі працівники мали перестороги щодо відкритості мерії і не хотіли нічого змінювати. Але зміни принесли значні позитивні наслідки. Це додало нам наснаги та впевненості у необхідності нашої роботи.

Знайомство з процесами

Ефективний публічний простір повинен бути адекватним процесам, які в ньому відбуваються. Ми розуміли, що проектувати доведеться не тільки простір, як фізичний об’єкт, але й процеси взаємодії між відвідувачами та працівниками у цьому просторі. Для цього нам потрібно було вивчити процеси, які відбуваються на першому поверсі КМР зараз — як ведеться прийом людей, хто зі співробітників працює у цьому просторі, та які функції вони виконують, з якими проблемами вони стикаються.

У процесі експертного аналізу публічного простору ми знайшли багато потенційних проблем та недоліків. Труднощі виникали вже перед входом у будівлю. Наприклад, за допомогою експерименту ми виявили, що для відкриття вхідних дверей потрібно докласти зусиль у 3,5 кг. Це приблизно в 5-10 разів більше, ніж для відкриття звичайних вхідних дверей. А рампи для маломобільних людей, які простягаються вздовж будівлі, з одного боку перекрито парканом будівельного майданчику ЦУМу, а з іншого — клумбами та парковкою.


Зусилля у 3,5 кг потрібно докласти для відкриття дверей



Навігація на першому поверсі

В цілому, простір нам здався досить ворожим у найширшому розумінні. Він зовсім незрозумілий для відвідувача, тобто не пояснює, що тут відбувається, за якими процесами та правилами, які задачі тут можна вирішити, як вирішити ту чи іншу задачу, як потрапити до певного місця — кабінету, вбиральні, гардеробу тощо. Та й сам простір зовні сприймається повністю зачиненим для пересічного містянина, а отже, вирваним із надзвичайно цінного міського простору середмістя. Але поки що це були наші гіпотези, які обов’язково потрібно було перевірити на наступних етапах дослідження.

Після інтерв’ю з представниками всіх відділів, розташованих на першому поверсі, ми побачили дуже гостру проблему, від якої страждають як працівники, так і відвідувачі — об’єднання в одному приміщенні клерків, які спілкуються з відвідувачами, і тих, хто працюють з документами і не ведуть прийом. Зазвичай це працівники одного відділу, але їхня робота функціонально сильно відрізняється, тому розмови відвідувачів часто заважають працівникам, які взагалі з ними не спілкуються, але змушені знаходитись в одному приміщенні.

Незважаючи на те, що працівники досить часто виконують задачі, які не входять до їхніх посадових обов’язків, намагаючись допомогти відвідувачам, весь процес взаємодії не відповідає очікуванням та потребам останніх. Цілком природньо, що відвідувачі розраховують на зрозумілий процес виконання задачі з чіткими етапами та точками взаємодії з чиновниками. На думку ж співробітників, відвідувачі мають завчасно самостійно підготуватись, чітко усвідомити функції відділів та загальну структуру міської влади, розібратись з термінологією та підготувати всі необхідні документи.

Як результат — існування певної стіни непорозуміння між працівниками та відвідувачами. Вона обумовлена ворожістю та відчуженістю простору, незрозумілістю для звичайних людей процесів, які відбуваються у приміщенні, та основ функціонування міської влади, загальною втомою працівників від безцільних (на їхній погляд) відвідучвачів та поганих умов праці (спека влітку, галас та ін.), а також загальним низьким рівнем довіри до влади з боку населення.

Вивчення користувацького досвіду містян

У меморандумі ми зафіксували пріоритет інтересів відвідувачів при створенні оновленого простору. А отже, ці інтереси потрібно було вивчити — дізнатись про проблеми, з якими стикаються люди при відвідуванні мерії, їхні болі, страхи, потреби та побажання. А також перевірити гіпотези, сформовані на попередніх етапах дослідження.

Задля цього ми встановили урну з анкетами на першому поверсі біля виходу, розмістили розширену анкету в інтернеті, а також вирушили спостерігати за поведінкою відвідувачів і опитувати їх безпосередньо після спроби виконання задачі. А для глибшого занурення та отримання належного рівня емпатії ще й спробували виконати типові задачі самостійно. В останньому нам допомогли троє волонтерів — на той момент ми самі вже були «зіпсовані» знанням про організацію публічного простору будівлі КМР.

Перші відгуки від відвідувачів

Вивчення користувацького досвіду цілком підтвердило наші перші гіпотези: приміщення вороже до відвідувачів і не дає розуміння, що і як тут відбувається, у ньому темно та некомфортно. Ми дізнались, що для людей «єдине вікно» є ідеалом обслуговування. Зачинені кабінети та постійне переміщення між ними сильно дратують, і відвідувачі хочуть централізовану електронну чергу для виконання задач.

Роздовбані ватерклозети.


Не зрозуміло, яка саме людина мені потрібна. Треба було зайти й спитати, хто саме з людей в кабінеті мені допоможе. Всю навігацію виконують охоронці.


Наразі Київрада сприймається як закритого типу радянська інституція!


До меня никому вообще нет дела — ощущение того, что я чужая в своем городе Киеве.


Бракувало зручних місць для очікування, освітлення, професіоналізму працівників приймальні (кім. 110)


Бракувало довідкової служби, зручного місця для написання заяви.


Судячи з отриманих відповідей, анкети заповнювали не тільки відвідувачі, але й працівники. Це дало змогу зрозуміти погляд працівників, який вони, можливо, не бажали висловлювати в особистих розмовах. Більшість їхніх побажань стосувалась посилення контролю над приміщенням і навіть закриття вільного доступу до будівлі — читаючи анкети, ми з посмішкою згадали лист з мерії Гельсінкі. Також ми побачили певний конфлікт між структурами КМР та КМДА.

Незадоволена безпекою, відсутність жалюзі на вікнах, невдосконалена робота служби безпеки!


Просимо посилити охорону працівників першого поверху і не робити прохідний двір.


Будівля Київради не належить громаді Київради.


Київрада — не будинок побуту.


Забезпечити аудіо-фото зйомку всіх відвідувачів будинку, заборонити вільний доступ до усіх бажаючих.


Не робити ніякої реконструкції в будинку на першому поверсі.


Ввести аудіо- та відеонагляд, відокремити особистий прийом громадян.


У Київраді керує адміністрація, а не Київрада.


Публічний простір належить усім жителям міста, але нам здалося, що абсолютна більшість містян ніколи в ньому не була та й гадки не має, що там відбувається. Це суперечить принципам відкритості та інклюзивності. Отже нам належало дізнатись, як люди сприймають будівлю КМР, чому вони в ній не бувають, і які послуги, на їхню думку, було б корисно запровадити в мерії.

Опитування кількох десятків людей, які проходили неподалік мерії, підтвердило наші перестороги. У людей немає жодного розуміння, що до будівлі можна зайти “звичайній людині”. Люди припускають, що мерія — це тільки місце роботи чиновників, і пересічному жителю міста там не місце. В них повністю відсутнє розуміння різниці між КМР та КМДА, тобто базового розуміння функціонування міської влади. Майже всі побажання щодо функцій будівлі для відвідувачів, які ми почули, вже так чи інакше реалізовано, але люди не знають про ці можливості.

Попередні етапи дослідження дали розуміння, що публічний простір будівлі КМР потребує повного переосмислення. І річ не тільки в тому, щоб зробити поточні незручні процеси та конфігурацію простору зручнішими. Перший поверх мерії потребує наповнення новими функціями та змістом. Це дасть змогу зробити цінний простір у центрі міста корисним для містян, яким він належить.

Щоб зрозуміти, якими ж функціями може бути наповнений публічний простір будівлі КМР, чого бракує місту, та як можна запросити людей до мерії, ми поспілкувались з міськими активістами та профільними експертами. Серед них:

Мітя Гурін

урбаніст, експерт з громадських комунікацій

Олена Педай

експерт з питань маломобільних груп людей

Ксенія Семенова

Президент Асоціації велосипедистів Києва, Радниця Київського міського голови з питань розвитку велоінфраструктури, Віце-президент Європейської асоціації велосипедистів

Максим Яковер

директор з розвитку ВДНГ

Арсеній Фінберг

координатор «Интересный Киев»

Марія Грищенко

дослідниця в Аналітичному центрі CEDOS

Ігор Тищенко

аналітик містобудівної політики в Аналітичному центрі CEDOS

Олександр Шутюк

спеціаліст 1-ї категорії Департаменту розвитку Львівської міської ради

Експерти зійшлись у думці, що будівля КМР створює враження закритої та неприступної. Загальний підхід до функціонування мерії радикально відрізняється від подібних будівель в країнах Європи. Здебільшого різницю видно у ставленні до відвідувачів та розумінні, які функції та як саме повинні виконувати працівники.

На думку експертів, простір має бути наповнений інформацією про місто, яка буде притягувати людей. Потрібно впровадити консультації щодо різних нагальних питань (наприклад, створення ОСББ), первинної правової допомоги та ін.

Експерти вважають, що публічний простір мерії повинен стати місцем, де відбувається діалог між міською владою, громадськими активістами та звичайними людьми. Саме тому, на їхню думку, тут треба проводити презентації і обговорення значних міських проектів; розповідати про місто та бачення його розвитку; дати можливість міським діячам презентувати свої проекти та проводити зустрічі з громадою. Крім того, відвідувачі повинні мати можливість скористатись всіма базовими послугами, в яких може виникнути потреба: комфортний туалет зі столом для сповивання, дитяча кімната, заклад харчування, wi-fi, цивілізована черга для вирішення конкретної задачі та комфортне місце очікування своєї черги. Звичайно, середовище, в якому буде реалізовано всі ці функції, має бути безбар’єрним та інклюзивним, тобто відповідати принципам універсального дизайну.

Завдяки інтерв’ю з експертами, ми зрозуміли, що працювати потрібно не тільки з простором всередині будівлі, але й перед входом. Це класична радянська площа сталінської епохи, конфігурація якої покликана демонструвати всемогутність влади. Вона ніяк не використовується людьми, що перебувають на Хрещатику, хоча могла б стати комфортним публічним простором. Крім того, реконструкція площі дасть розуміння людям про зміни всередині будівлі.

Деякі з наших розмов ми вирішили опублікувати у вигляді аудіозаписів на SoundCloud. Поки що ви можете послухати бесіду з Мітєю Гуріним, а згодом ми опублікуємо ще кілька інтерв’ю.

Що в результаті


Результатом комплексного дослідження став список з 64-х рекомендацій, які за нашими сподіваннями та домовленностями з КМР ляжуть в основу проекту реконструкції. Серед основних напрямків діяльності ми можемо виділити:


Повний список рекомендацій наведено у документі «Дослідження публічного простору будівлі КМР: рекомендації». Ми добре розуміємо, що деякі з них можуть здатись досить радикальними або ж зовсім нереальними, але успішні українські та закордонні приклади доводять їхню необхідність та виправданість.

Воркшоп

Звіт про дослідження першого поверху Київради та рекомендації до реконструкції, які ми презентували 22 вересня, здавались радикальними і трохи фантастичними для будівлі радянських часів. Ще б пак, адже ми зробили рекомендації, виходячи з закордонного досвіду та ґрунтовних досліджень, і поставили високу планку для майбутньої реконструкції.

Щоб випадково в процесі розробки проекту наші рекомендації не розбились об стіну вітчизняних норм, жорсткої економії простору та нерозуміння окремих пунктів майбутніми проектувальниками, ми вирішили показати, що немає нічого неможливого, і наш план справді можна застосувати до першого поверху мерії.

Як проходив воркшоп. Відео зробив Павло Сусляков

Тому 23 вересня ми провели воркшоп з двома мультидисциплінарними командами, кожна з яких працювала над одним з проектів — розробка концепції першого поверху будівлі та території довкола неї. Крім того, 22 вересня для учасників команд провели екскурсію територією Київради та 3 лекції: про гендерночутливе проектування, проектування для маломобільних людей та людинорієнтований дизайн. До команд увійшли:

  • Дослідження
  • Юрій Грановський
  • Максим Головко
  • Ігор Скляревський
  • Урбанізм
  • Мітя Гурін
  • Тарас Кайдан
  • Аля Драженко
  • Ігор Тищенко
  • Соціологія
  • Марія Грищенко
  • Архітектура
  • Максим Коцюба
  • Стас Дьомін
  • Оля Губинська
  • Катерина Карельштейн
  • Юліана Даниленко
  • Максим Мятко
  • Модерація
  • Юлія Філіпповська
  • Юлія Попова
  • КМР та КМДА
  • Ігор Хацевич
  • Катерина Баранова
  • Василь Данилець

Під час воркшопу ми розробили ескізи реконструкції першого поверху будівлі Київради та площі перед нею. В подальшому ескізи та рекомендації стануть технічним завданням для робочих проектів.

План першого поверху


Насамперед варто покращити процес контакту відвідувачів з відділами Київради та КМДА. Для цього ми об’єднали десяток працівників фронт-офісу з чотирьох кабінетів, де відвідувачі зараз вирішують власні питання, в одному оупен-спейсі. Крім того там можуть знаходитись інші спеціалісти, які теж час від часу консультують відвідувачів, наприклад щодо допомоги воїнам АТО.

Якщо вирішення проблеми в компетенції Київради чи КМДА, то відвідувач отримує електронний квиток та проходить до зони очікування, де є вай-фай та зручні місця для роботи. В зоні очікування знаходяться стенди з інформацією про місто та поточні проекти.

Щоб люди не блукали поверхом в пошуках необхідного кабінету, як це відбувається зараз, в холі розмістили ресепшн, де можна розказати про власну проблему та отримати пояснення, хто саме може допомогти з її вирішенням, або куди слід звернутись, якщо потрібний департамент знаходиться в іншому кінці міста.

Іноді відвідувачам потрібно проконсультуватись про питання, які можуть забрати багато часу. Для цього ми відвели приміщення для зустрічей з окремими прозорими кабінами. Також тут проходитимуть зустрічі міського голови і посадовців з містянами. Зараз вони проходять в різних кабінетах, що безсистемно обираються на власний розсуд.

Працівники фронт-офісу працюють в оупен-спейсі без жодних перегородок і повністю відкриті для відвідувачів, тому ми додали кімнату відпочинку, де вони можуть зберігати власні речі, переодягатися у форму та відпочивати під час перерви.

Зараз похід у Київраду містяни сприймають, як окреме завдання, задля якого потрібно скасувати інші справи та виділяти необмежену кількість часу. Треба, щоб людина могла зайти в мерію для вирішення своїх справ по дорозі додому або, забравши дитину з дитячого садку, тому для дітей створено окрему дитячу зону. Батьки зможуть залишити тут дитину, поки вирішують власні справи

Щоб зробити будівлю відкритою, гостинною та привабливою до відвідувачів, треба не лише створити належні умови для надання послуг, але й влаштовувати тут додаткові активності для залучення до контактів з міською владою нових людей, які хочуть допомогти розвитку власного міста.

Тому ми розташували на першому поверсі лекторій, який вдень використовується як прес-рум, а ввечері як простір для презентацій, пов’язаних з міськими проектами. Коли в прес-румі не проводяться заходи, в ньому можуть працювати журналісти. Лекторій можна розділити на декілька мінізалів. Поруч з лекторієм — прес-центр, в якому знаходяться працівники, що контактують з журналістами.

Боковий вхід необхідний лекторію для безперешкодного доступу телевізійного обладнання, коли відбуваються презентації. Поруч знаходиться невеликий гардероб.

Виборча комісія займає лише один кабінет, але раз на декілька років кількість роботи в неї значно зростає, і вона займатиме весь лекторій, де проводитиме пресс-конференції.

Окрім вирішення проблем мешканців, місто повинно розповідати про зміни, що в ньому відбуваються: будівництво нового метро, реконструкція вулиць або будівництво важливої споруди. Тому хол на першому поверсі ми відвели під експозицію про місто, де зрозуміло розповідатимуть про заплановані міські проекти. Експозиція може змінюватись залежно від актуальних потреб мешканців: наприклад, роз’яснювати процес створення ОСББ.

Гардероб — це приміщення, що має сезонну функцію і півроку він взагалі не використовується, тому розміщувати його в окремій кімнаті не має жодної необхідності. Ми розмістили гардероб біля холу, щоб влітку використовувати його для міської експозиції.

Площа перед будівлею Київради


В процесі дослідження стало зрозуміло, що дуже мало людей знають, як саме працює мерія. Більшість навіть не здогадується, що перший поверх відкритий для відвідування. Тому в рекомендаціях ми запропонували провести оновлення площі перед мерією, щоб розказати про зміни першого поверху та показати, що вона може бути інакшою: комфортною та привітною.

Звісно ми не можемо конкурувати з величною архітектурою сталінської епохи, тому наші рішення будуть нюансними і не впливатимуть на цілісність архітектурного ансамблю. Кожне з них ми зможемо тестувати та перевіряти тимчасовими елементами, щоб запевнитись в їхній необхідності.

Фото процесу з воркшопу

Однією з найбільших проблем території перед мерією є її цілком транзитний характер, хоча очевидно вона виконує функцію площі і повинна використовуватись як зручне місце для відпочинку. Щоб зробити площу комфортнішою, ми доповнили транзит затишними зонами з озелененням та зручними лавками. Неподалік влаштували виставкові зони зі стендами про місто та зміни, що в ньому відбуваються.

Щоб покращити доступність людей до мерії, навпроти неї пропонуємо розмістити пішохідний перехід, щоправда його варто узгодити з іншими переходами, що планується розмістити на Хрещатику найближчим часом.

Щоб показати, як наші рекомендації та напрацювання воркшопу відображаються в дизайні інтер’єру, ми зробили декілька візуалізацій. В процесі роботи над рендерами ми відкорегували креслення першого поверху: залишили більше існуючих стін та змінили розташування зон в оупен-спейсі, щоб працювати в ньому було комфортніше.


Надіслати
+1
Запінити
Над проектом працювали:
  • Керівник проекту
  • Максим Головко
  • Дослідники
  • Максим Головко
  • Юрій Грановський
  • Олена Скляревська
  • Волонтери
  • Ярослав Захаров
  • Тетяна Колошина
  • Кирил Кузнєцов
  • Арт-директор
  • Ігор Скляревський
  • Дизайн та верстка
  • Олександр Колодько
  • Команда «Агентів змін» дякує Ігореві Хацевичу та Володимиру Прокопіву, що ініціювали процес змін у взаємодії з відвідувачами будівлі КМР.